Кумицькою мовою перекладені вірші Сергія і Тетяни Дзюби
Як відомо, твори народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби вже перекладено 75 мовами народів світу. Зараз у Канаді готується п’ятий том нових перекладів їхніх віршів, обсяг якого – понад 800 сторінок.
Наразі сталася ще одна приємна подія – кумицька поетеса Нур’яна Асланова переклала вірші українців своєю рідною кумицькою мовою. І це – 76 переклад творів українців мовами народів світу. А посприяв відомий узбецький поет із Таджикистану, автор більше 20 книг Хасан Гаюбов.
Кумицька – рідна мова кумиків. Офіційно цією мовою розмовляють 460-500 тисяч людей, які мешкають у Дагестані та Чечні. Вона входить до переліку шести літературних мов Дагестану. Цією мовою видається газета «Йолдаш».
Сергій Дзюба (Сергей Дзюба)
* * *
Даимликни гюмюш аясында,
гиччи къызъяш
тарай башын
ай таракъ булан.
Амма оьзю гюзгюде назлы,
Бетин гёрмеге болмай.
Онда ону къараву бар,
бюрюшмеси
башгъа уллу Къатынны.
* * *
На сріблястій долоні вічності
маленька дівчинка
розчісує коси
місячним гребінцем
і в примхливому люстерку
не бачить свого обличчя:
Там її погляд
і зморшки
незнайомої
Жінки.
* * *
Бир атавда,
йыракъдагъы, гёзьяшыдай Гьаваны,
акъ ярланы къучагъында къысылгъан
уфукъ гьызны болар йимик тутмагъа,
яшынмаса денгиз артда…
Сыйынмагъа
ер тапгъан Йыр –
Эргиши булан
Къатынгишини
яратмакъ учун.
* * *
На острові,
далекому, мов сльози Єви,
стиснутому обіймами
сліпучо-білих скель
так, що можна спіймати
горизонт, якщо він не втікає у море,
знайшла прихисток
музика –
щоб народити
Чоловіка
і Жінку.
* * *
Кёп яшагъыз,
аз языгъыз,
гюнагьларда
Кёкню айыпламагъыз.
* * *
Живіть довго,
пишіть мало
і не звинувачуйте Небо
у гріхах.
* * *
Йыламсырайгъан гёзел,
Минчакъдай яш гёзюнде.
Энемжаяны оьзюн
Сукъландыргъан оьзюне.
* * *
Заплакана красуня:
вії
намистинками сліз
прихилили
веселку.
* * *
Адамлар,
тилеймен, астагъыз –
эшитилмей къавгъадан денгиз.
* * *
Люди,
будь ласка, тихіше –
не чути моря.
* * *
Мююшде къомузгъа эсги,
Эретурмагъа четим –
Яшгъа йимик,
Къалгъан янгыз ва етим.
* * *
В кутку гітара,
старенька-старенька,
як дитина,
стоїть важко.
Тетяна Дзюба (Татьяна Дзюба)
* * *
Шыплыкъ – тюсюндеги умутну,
Насип – рагьатлыкъны ренкинде,
Бёлюнюп тюшер жабаргъа алма,
Яртыларын ашап, сюйгенлер тояр,
Йылагъан Гьаваны бутакъ артында
Оьз ягьсызлыгъын эс этмейли къояр.
* * *
І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з’їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.
* * *
Заман агъа туз йимик,
Къайыр йимик сагьатдагъы бырынгъы.
Гюйдюре, яллата, жан ачытдырып,
Арек тая сонг
денгизге айланып.
Эсделикни толкъунунда гьарсиллетип болагъан.
Кёп аз заман экени яман,
Адамлар къуруда яшайлар.
Денгиз бар ерде – туз…
* * *
Час просочується сіллю,
Як пісок із найдавнішого годинника,
Пече, випікає, ятрить.
А потім даленіє, розчиняється, –
І стає морем,
У якому добре гойдатися
На хвилях спогадів.
Шкода тільки – недовго,
Бо люди мешкають на суходолі,
Де море – сіль…
* * *
Пача къызлар гьар къачан да авлиялагъа тюше, –
Халкъ сынаву эте шогъар шагьатлыкъ.
* * *
Королівни завше діставались дурням, –
переконує народна
мудрість.
* * *
Телефондан сёйлеймен
Номерлеге мен гёнгюмден билеген,
Заманларда, гётережек бирев ёкъ.
Шулай вакъти тюгюлмю биз
Эшитеген эшитмеге сюйгенни.
* * *
Дзвоню по телефонах,
Номери яких знаю напам’ять,
У час, коли ніхто не підніме трубки.
Тоді тільки можна у них почути те,
Що хочеш почути так давно.
Кумицькою мовою переклала Нур’яна Арсланова
Про перекладача кумицькою мовою:
Нур’яна Гасанівна Арсланова-Ідрісова
Поетеса, перекладач, журналістка. Народилася 12 вересня 1989 року. Закінчила Дагестанський державний університет (філолог). Працювала редактором в Буйнакській газеті «Халкъны сеси» («Голос народу»). Нині працює вчителькою кумицької мови та літератури в Махачкалі.
Нагороджена на конкурсах «Кращий учитель рідної мови» в 2017 та 2018 роках (м. Махачкала). «Людина року» (МКО «QUMUQLAR», 2018).
Учасник Першого форуму молодих письменників тюркського світу (м. Стамбул, Туреччина) та XII Фестивалю тюркської поезії (Казахстан, Туркменістан).
Перша публікація – в колективному збірнику віршів «Зустріч біля джерела» (2012). Перша власна книжка – «Аямдагъы гёбелек» («Метелик на долоні», 2014). Переклала книгу видатного французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» кумицькою мовою.
У 2019-му побачила світ нова збірка віршів Н. Арсланової «Далилим ёкъ юрекден башгъа» («Доказу немає, крім серця»).
Зараз її вірші перекладені вже 13-ма мовами, зокрема українською, російською, англійською, німецькою, турецькою.
Рада директорів Спілки письменників та істориків Центральної Азії «Янгі Овоз» нагородила Нур’яну Арсланову медаллю «Туран Бірімдігі».
З 2017 року – член Спілок письменників та журналістів Росії.
Заміжня, матір трьох дітей.
А зараз пропонуємо вам вірші Нур’яни Арсланової українською мовою в перекладі Сергія Дзюби
Нур’яна Арсланова: «Не обламай мені надії крила!»
* * *
Поет – актор, що проживає роль
В сонеті кожнім, мріях про свободу, –
Душі його болять мільйони доль,
З пером до аркуша на сповідь знов приходить.
Співала про розлуку в сотнях фраз –
У снах безмежних і земнім світанні,
Не пурхала по квітках повсякчас, –
Навіки вірна справжньому коханню!
Так, полюбила раз і назавжди –
До днів останніх, як дружина, мати;
І навіть скарб джерельної води
З коханням чистим цим не порівняти.
Хай сто джигітів у моїх віршах,
Лише один герой у серці й мріях.
А де він у рядках – чарівний птах?
Ми з музою самі не розумієм…
Коли ж у вирій відлетить душа,
У строфах тіло житиме на світі;
В пустелю лиш перетворю вірша,
Якщо джигіт забуде про піїта.
* * *
Неначе кінь, що лине до зірок,
Лечу додому – з трепетом, мерщій;
Все притискаю до грудей квиток,
І знову – світлий спокій на душі.
А ночі оксамит – мов квіт у лузі,
Який до болю дорогий мені;
Там – чоловік і донечки, і друзі, –
Без них – нестерпно тут, на чужині!
Таких розлук із близькими боюся,
Цілую неню подумки в щоку;
Вдивляється у небеса матуся –
Хвилюється, як завжди, за доньку.
Тривожний погляд (раптом що помітить?),
Не тчуть їй зорі килим у цю мить…
Лиш матінка одна у цілім світі
Зі мною разом, як завжди, не спить.
Розправлю крила з літаком натхненно –
Окрилена тепер душа, мов птах,
Тому що найрідніша в світі неня
З молитвою чекає на вустах!
* * *
Випробувань багато у житті,
Хоч як подруга часом – власна доля…
Терплю твої уроки непрості,
Та де знайти на все достатньо волі?!
Потрібні жінці, наче кораблю,
Натхнення й міць, а не гірке безсилля…
Лиш про одне я, доленько, молю –
Не обламай мені надії крила!
Хай чорні дні, мов пні, за виднокрай,
І кришаться, як хліб, нетлінні «мощі»…
Лише благаю, доле, не чіпай
Близьких, що за життя моє дорожчі!
Українською переклав Сергій Дзюба
Посприяв українцям і відомий узбецький поет із Таджикистану Хасан Гаюбов. Пропонуємо його вірші українською мовою в перекладі Сергія Дзюби.
Хасан Гаюбов народився 1968 року в місті Турсунзаде. Автор понад двадцяти книжок. Пише узбецькою й таджицькою мовами. Вірші наразі перекладені українською, російською, англійською, німецькою та іншими мовами. Переклав вірші українських, таджицьких, російських, а також – тюркомовних поетів узбецькою. Нині готує до друку збірку віршів Сергія і Тетяни Дзюби узбецькою мовою.
Хасан Гаюбов – відмінник культури Таджикистану. Посол миру – лауреат Міжнародної літературної премії миру (США – Німеччина, 2020). Лауреат премій імені Івана Буніна та Льва Толстого (Росія). Нагороджений тепер Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України.
Хасан Гаюбов: «Щастя бути на землі Поетом»
Вдячність
Я вдячний долі – за вітри та віру,
За всі роки – суворі і прекрасні,
Дитячий сміх, натхнення неймовірне,
За Боже світло, що в душі не гасне!
За матінку, мов сонце, наймилішу,
За любомудрого, як місяць, тата, –
Їх світлі лики – в серці і у віршах,
І в снах, скарбами спогадів багатих.
За чарівні світанки, гори й ріки,
Сади, кохання веселкові злети,
За Батьківщину, що в душі – навіки,
За щастя бути на землі Поетом!
Жар-птиця
Жар-птиця ніжна, чарівна,
Предивна пташечко жадана!
В солодких снах твій спів луна…
Де ти тепер, моя кохана?
Хай пролетять, як дні, літа,
Ти, пташко, – в кожному віконці;
Така ж, мов янгол, молода,
Пречиста, як роса на сонці!
Та істина (мов світ, стара)
Враз юнаку відкриє очі, –
Ти створена з мого ребра,
І я – слуга та бог водночас.
У ті часи
Ми іншими були раніш –
Дзвінкими й гарними, мов рими;
Бо не молилися на гріш
І прагнули роси, не Риму…
Чудес хотілося щодня,
Веселкою пройтись босоніж;
І люди навкруги – рідня,
А ми – до сонця, наче сонях!
Жили, неначе мудреці,
І не хотілося старіти…
Пожовкле фото у руці
Хвилюється, неначе жито.
Ти танцювала
Ти танцювала, мов богиня –
Нестримна, юна, невагома!
Я ж – раб, що на галері гинув, –
П’янів від мрії, не від рому.
Як народилася у танці –
З небес зійшла чи вийшла з моря;
А я лиш почувався бранцем,
Немов любов – найбільше горе.
Ясніла, як коштовна рима,
А я тьмянів самотнім Вієм…
На мить зустрілися очима –
Вітрило здійняла надія!
Рубаї
* * *
Перемога в любові, – говорить мудрець, –
В доброті, благородстві, кришталі сердець;
Хай краса буде в Слові, не в силі жаскій.
Хто без зла переміг – той найкращий боєць!
* * *
Уставай, не лінуйся, неначе тюлень,
Май улюблені справи завжди на щодень.
І як тільки збагнеш, що життя – не рутина,
Ти забудеш про розпач – прудкий, мов олень!
Українською переклав Сергій Дзюба
